День усиновлення - день любові, милосердя і добра

Версія для друкуВерсія для друку

День усиновлення - день любові, милосердя і добра

 

Найбільший гріх - це втратити НАДІЮ,

У відчай впасти, ВІРУ загубить.

Неначе гілку відхилити МРІЮ,

Життя хоч на хвилину розлюбить.

Нелегко нам в житті, Надія скрасить

Тяжкі години нашого буття,

Завжди пораду дасть і біль погасить

І вбереже від втрат і забуття.

Залишить в серці світлую шпаринку,

Затеплить іскорку ЛЮБОВІ і ДОБРА,

І мов той вітер, що жене хмаринку

Розвіє сум і не страшна пора,

Ні зимніх хуг і ні осінніх злив –

ЛЮБОВ, НАДІЯ, ВІРА - диво з див.

 

Ось уже вісім років поспіль щороку 30 вересня, відкинувши всі турботи і проблеми та забувши про буденність, ми з вами святкуємо день любові, милосердя і добра – День усиновлення.

Мабуть, не випадково це свято щороку в Україні відзначається у день християнського свята Віри, Надії та Любові, адже головне, що ми повинні дарувати нашим дітям, – це доброта і любов.

Коли б пересічну людину запитати, чи знає вона, що таке усиновлення, хто такі діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, вона б, напевно, хоч і без особливих деталей, але змогла б дати відповідь на це запитання. Бо тільки байдужих не переймає доля тих діточок, які з екрана телевізора просять нас щодня: «Знайди мене, мамо!»

Дітки, що приходять в прийомну родину, найчастіше уже мають певний життєвий досвід, так званий «життєвий сценарій». І у всіх він різний: у когось батьки загинули, у когось їх позбавили батьківських прав, чиїсь батьки відмовилися від дочки чи сина. Все це не проходить безслідно. Тому дуже важливо змінити цей «життєвий сценарій», подарувавши дитині тепло душі, знання і вміння, які їй необхідні, любов і благополуччя.

Мама і тато – два міцних крила в долі дитини, які обіймуть, захистять від негод, підтримають у життєвому польоті, виведуть у самостійне життя. Однак мамою і татом можна стати не тільки тоді, коли у вас народився малюк, а й в тому випадку, коли ви приймите самотню дитинку у свою сім’ю, у своє серце, і тоді усі погані спогади зникнуть.

 

В Оржицькому  районі також є родини, в яких діти знайшли любов, турботу і розуміння. Це понад 20 сімей опікунів, в яких виховується 37 дітей, 3 прийомні сім′ї,в них 5 дітей, 2 дитячих будинки сімейного типу, де виховуються 11 дітей та 14 дітей в  сім′ях усиновлювачів.

 

Доброта і любов – головне, що ми повинні дарувати нашим дітям. Адже діти – це наша надія і наше майбутнє. Щоб ця надія здійснилася, ми, дорослі, повинні пам’ятати про свою відповідальність, піклуватися про кожну дитину. Особливо про дітей, які залишилися без батьківської опіки. Турбота про них – наша спільна мета, обов’язок суспільства, держави. Традиційно вважається, що усиновлення — це вирішення проблем дитини, яка втратила сімейне оточення. Наважуюсь уточнити. Усиновлення – це і вирішення проблем дорослих, які хочуть виховати дитину. Дитину, яка народжена не ними, але потребує саме їх любові та піклування.

Держава всебічно підтримує дітей, які з різних причин втратили батьківську турботу. Зокрема, діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, мають право на:

– одержання аліментів, пенсії по втраті годувальника, стипендії, інших виплат;
– щорічне безоплатне оздоровлення у дитячих санаторіях, оздоровчих і спортивних таборах;

– безплатне забезпечення шкільною і спортивною формами, обідами на період навчання у загальноосвітньому навчальному закладі;

– отримання єдиного квитка, який дає право на безплатне відвідування кінотеатрів, виставок, музеїв, спортивних споруд, безплатний проїзд у громадському міському (приміському) транспорті (крім таксі), який видається керівником навчально-виховного закладу, в якому навчається дитина;

– одноразову допомогу дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування, після досягнення 18-річного віку,

– вступ до вищих навчальних закладів різних рівнів акредитації на пільгових умовах;

– позачергове забезпечення впорядкованим житлом після завершення перебування дітей-сиріт  та дітей, позбавлених батьківського піклування,  у відповідних закладах  для таких дітей,  дитячому будинку сімейного типу, прийомній сім’ї або завершення терміну  піклування  над  такими  дітьми та в разі відсутності  у  таких  дітей  житла.

Кожній сім’ї, яка усиновила дитину, держава гарантує:
– одноразову допомогу у зв’язку з усиновленням у розмірі як при народженні першої дитини;

– одноразову оплачувану відпустку тривалістю 56 календарних днів (70 календарних днів – при усиновленні двох і більше дітей).

Реалізація права дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування, на виховання в сімейному оточенні можлива завдяки її влаштуванню, до сімейних форм виховання: усиновлення, під опіку, піклування, в прийомні сім’ї та дитячі будинки сімейного типу.

Кількість дітей-сиріт, які влаштовуються в прийомні сім’ї та дитячі будинки сімейного типу щороку збільшується.

Гарантовані державою права дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування мають забезпечити їм гідне життя, але тільки в тому разі , коли ми – громадяни, небайдужі до дитячих доль допоможемо відкрити нові обрії  для малечі, яка має право на щасливе майбутнє.

Своїм указом День усиновлення в Україні встановив екс-президент Віктор Ющенко. «Це день поваги до прийомних батьків, вихователів дитячих будинків родинного типу, педагогів, лікарів — всіх, хто причетний до усиновлення і захисту прав дитини. Це день радості тисяч і тисяч дівчаток і хлопчиків, які знайшли щастя в люблячих і дбайливих сім'ях. Це свято доброти і милосердя для всього українського суспільства», — йшлося в офіційному привітанні Президента з нагоди першого відзначення Дня усиновлення в Україні — 30 вересня 2009 року.

День усиновлення в Україні знаходиться під покровом святих Віри, Надії, Любові та їх матері Софії. 30 вересня, за Юліанським календарем, християни вшановують пам’ять цих святих.

Згідно з історичними даними, вдова Софія з доньками, які мали імена трьох головних християнських чеснот, жила в Римі в ІІ ст., при імператорі Адріані (117-138). Сім’я була християнською. Довідавшись про це, імператор особисто захотів зустрітися з ними. Усі четверо прийшли до нього та сміливо висловили сповідання християнської віри.

Імператор був вражений твердістю їх віри та відіслав доньок Софії до однієї язичниці, яка мала переконати їх зректися християнства. Коли це виявилося даремним, імператор особисто вимагав від сестер зректися віри та принести жертву язичницьким богам. Та дівчата з обуренням знехтували таким наказом імператора.

Після цього він наказав піддати дітей різноманітним тортурам. Згорьована мати особисто поховала замучених доньок. На третій день безперервної молитви біля могили дітей свята Софія там і померла.

Ця подія відбулася 137 року. Найстаршій доньці Вірі було 12 років, Надії — 10, а Любові — 9.

Церква причислила сестер та їх матір до лику святих. Мощі святих мучениць від 777 року зберігаються в Ельзасі, в церкві Ешо.

 

Будьмо милосердними, подаруймо родинне тепло, віру, надію і любов тим, хто цього сьогодні потребує!!!

Оржицький РЦССДМ

 

 

Наверх ↑