Нарахування єдиного соціального внеску для роботодавців.

Версія для друкуВерсія для друку

Нарахування єдиного соціального внеску для роботодавців.

         З набранням в 2004 році чинності Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" кардинально змінились принципи пенсійного забезпечення громадян. По-перше, страховий стаж залежить не від печатки в трудовій книжці, а від того, протягом якого періоду за людину платили внески. По-друге, розмір пенсії прямо пропорційний тій заробітній платі, з якої вони сплачувались.

         Законом  України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що страховий стаж — це період, протягом якого особа підлягає загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Тобто, якщо працівнику нарахована заробітна плата не менше законодавчо встановленого мінімального рівня і з неї сплачено страхові внески до Пенсійного фонду України (а з 01.01.2011 року - єдиний соціальний внесок відповідно до Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ), то такий місяць повністю враховується в страховий стаж і заробітна плата за цей місяць враховується для обчислення пенсії

       Якщо ж сума нарахованої заробітної плати, з якої сплачені внески, менша за мінімальний рівень, страховий стаж становить неповний місяць і обчислюється пропорційно заробітній платі.

        Працівники повинні усвідомити, що “тіньова” заробітна плата, яка криється за офіційними трудовими відносинами і виплачується на рівні або нижче мінімальної, не може забезпечити гідної пенсії або інших страхових виплат. Бувають випадки, коли за рік роботи  зараховується менше місяця страхового стажу. А низька заробітна плата дає низький коефіцієнт для обчислення пенсії. Тому легалізація заробітної плати і відповідальність страхувальника за своїх найманих працівників, а водночас і нетерпимість до нелегальної заробітної плати та зайнятості з боку громадян, усе це є запорукою соціальних гарантій.

           Платниками єдиного внеску  на загальнообов”язкове державне соціальне страхування   відповідно п.1 частини першої ст.4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов”язкове державне соціальне страхування”  є роботодавці, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують  працю фізичних осіб на умовах трудового договору або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.

             Базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону про оплату праці, та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт за цивільно-правовими договорами.

       Треба відмітити, що основною причиною виплати заробітної плати в “конвертах” роботодавці називали високе навантаження на фонд заробітної плати. Та з 01.01.2016 року Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році” внесено зміни, якими передбачено значне зниження навантаження на фонд оплати праці, адже запроваджено єдину ставку нарахування єдиного соціального внеску  в розмірі 22% та скасовано утримання із заробітної плати найманих працівників. Разом з тим, змінами було передбачено, що у разі, якщо база нарахування ЄСВ за місяць, в якому отримано дохід менше мінімальної заробітної плати, то нарахування внеску роботодавець повинен провести з мінімальної заробітної плати, з метою зарахування найманому працівнику повного місяця  в страховий стаж.

      Доплата до мінімального страхового внеску проводиться лише за основним місцем роботи. Не застосовується доплата:

      - до заробітної плати (доходу) осіб з інвалідністю;

          - до працівників, яким надано відпуски без збереження заробітної плати на період  проведення АТО у відповідному населеному пункті з урахуванням часу необхідного для повернення до місця роботи, але не більш як сім календарних днів після прийняття рішення про припинення АТО;

           -  якщо працівника прийнято не з першого робочого дня та звільнено не останнім робочим днем місяця;

        -  якщо працівник повний місяць перебував у відпустці без збереження заробітної плати (база нарахування ЄСВ відсутня);

      - якщо працівник являється зовнішнім сумісником, то не за основним місцем роботи ЄСВ нараховується на фактичний дохід.

 

Лубенське об”єднане управління

пенсійного фонду України

Наверх ↑