Профілактика дифтерії

Версія для друкуВерсія для друку

Профілактика дифтерії

 

         Дифтерія – гостра  інфекційна бактеріальна хвороба мигдаликів, глотки, гортані, носу, шкіри а також іноді і конюнктивів або генеталій.

         Дифтерія – це давня, жорстока інфекційна хвороба, епідемії якої були зафіксовані у  ХУІ та ХУІІ століттях в Іспанії,  у ХУІІІ столітті – в Новій Англії та ХІХ столітті в Англія, Австрії, Німеччині та Данії,

         На сьогодні дифтерія ще існує у всіх частинах світу, але знижується у багатьох регіонах після запровадження планової імунізації дифтерійним анатоксином.

         Остання епідемія дифтерії трапилась після розпаду Радянського Союзу, коли в Росії, Україні та інших країнах СНД у 90-х роках ХХ століття число випадків перевищувало понад 80 тисяч.

         Антивакцинальна пропаганда тих часів, розвал системи постачання вакцин тих часів та їхня відсутність призвели до того що в Україні тоді перехворіло понад 17 тисяч людей, 696 з яких померло, а в області з 1981 по 1996 рік захворіло на дифтерію 319 осіб, із них померло 52 дитини та 21 дорослий . Дифтерія тоді вразила всі регіони України. Більше половини хворих приходилось на Львів,Харків, Київ і Київську область

 

 

 

         Ретроспективний аналіз захворюваності на дифтерію показав, що за останні 10 років в Україні зареєстровано понад 70 випадків  дифтерії у 18-и областях. В ц.р. випадки дифтерії в Україні вже зареєстровані в Луганській, Київській та Чернігівській областях. Але останній випадок, який нещодавно трапився у Чернігівській області та ще й сімейний (2-є дорослих і 3-є дітей),  особливо нас насторожує. Адже це гострий  сигнал до реальної можливості розповсюдження цієї занадто жорсткої інфекції, летальність від якої може сягати до 50%.

         Згідно вимог ВООЗ виникнення 1 випадку в Україні вимагає вжиття  негайних заходів контролю, таких як лікування та ізоляція випадку, а також проведення вакцинації та хіміотерапія контактних. Крім того  під час спалахів дифтерії  та виникнення з цього приводу загроз розповсюдження  інфекції мають бути запроваджені спеціальні заходи,включаючи масову імунізацію.

         У зв’язку з тим, що за період  2010-2017роки охоплення вакцинацією всіх вікових груп, як дітей так і дорослих, не було забезпечень і показники не сягали 95%, а рівень колективного імунітету різко впав до єретичних меж, наприклад, дорослі у 20123 р. були щеплені на 12,9%, у 2013 -2,9%,у 2014-1%, у 2015 р.- 0%, 2016 р. – 8,9% в 2017 р. – 1,2%. Тому сьогодні ми знаходимось в предепідемічному  періоді, тобто дифтерія реально нам загрожує, епідемія може повернутись.

         На сьогодні, як ніколи має бути організована робота по профілактиці дифтерії,в першу чергу організації вакцинації всіх вікових груп, згідно останнього наказу МОЗ України від 18.05.2018 р. № 947 «про внесення змін до календаря профілактичних щеплень в Україні».

         Зокрема щепленню проти дифтерії підлягають:

  • Діти у 2 місяці (дифтерія, кашлюк, правець);
  • Діти у 4 місяці (дифтерія, кашлюк, правець);
  • Діти у 6 місяців (дифтерія, кашлюк, правець);
  • Діти у 18 місяців (дифтерія, кашлюк, правець);
  • Діти у 6 років – дифтерія, правець,
  • Діти у 16 років – дифтерія, правець,
  •  У 26 років – дифтерія, правець (надалі кожні 10 років).

А батьки мають подбати про своїх дітей, а також про себе та невідкладно звернутися до лікувально-профілактичних закладів щоб провести таке щеплення і захистити себе від цієї грізної та жорсткої інфекційної хвороби, вакцина зараз в лікувальній мережі є.

     Як стверджував Клод Бернар «Ціль медицини – дії, а не очікування».

     Якщо діти та дорослі не будуть вакциновані згідно національного календаря щеплень, то до кожного з них дифтерія завітає в будинок,  квартиру, дитсадок, школу, підприємство, організацію, установу, офіс і т.д.

     Тож невідкладно діємо і захищаємо себе вакцинацією.

 

 

 

 

 

 

Наверх ↑